Ландшафт парку
Ландшафт даної території відноситься до групи низькогірних ландшафтів, а саме до вулканічного виду . Основою його є вивержені породи (андезити, андезито-базальти, базальти та їх туфи, а також дацити, ліпарити і їх туфи), виливи і вибухи, які відбувались протягом міоцену та пліоцену Цими виверженнями створене низькогірне пасмо з середніми висотами 500-600 м і дуже своєрідними ландшафтами. Своєрідність їх полягає у тому, що вони дуже крутосхилі, особливо на північно-східному боці гряди і в середньому ярусі гір. Ця крутосхилість і важко доступність є однією з причин малої заселеності вулканічної гряди.
Найбільшою вершиною є гора Бужора (1085 м), дещо нижчими є гори Берегів, Стіг, Синяк, Стойкаш, Кучера. Своєрідним є ландшафт із унікальними природними впадинами – урочище Банища, Багонце, Романова Вапа. Біля підніжжя Бужори в одній із впадин знаходиться урочище "Чорне Багно" із відомим оліготрофним болотом "Чорне багно", найглибшим (глибина майже 7м) торфовим болотом Українських Карпат, що має виражену опуклу поверхню.
Урочище Смерековий Камінь відзначається своєрідними рідкісними формами скельного рельєфу. Тут переважають моно кварцити зі зразками гетиту, у верхній частині урочища є брили опалоліту та своєрідні великопорфірові андезити та андезитобазальти. На цій ділянці в результаті водно-повітряної ерозії виникли оригінальні кам’яні утвори висотою до 100 м. Окремі з них мають назви Стрімчак, Кам’яна Смерека, Кам’яний Верблюд, Руїни Замку, Тронний камінь, тощо. Майже суцільне поширення лісів: дубових, дубово-грабових і дубово-букових до висоти приблизно 450 м над рівнем моря і чистих букових вище цієї висоти і до самих вершин є другою характерною рисою ландшафтів Вулканічної гряди.
