Підійдіть ближче до води. Прислухайтеся до її дзюрчання. Перед вами – річка Синявка.
За старовинними переказами місцевих жителів, свою назву річка отримала через дивовижне візуальне явище. Навесні, коли в горах тане сніг, а також після рясних карпатських злив, у стрімких потоках води вимиваються дрібні частинки місцевих вулканічних мінералів та глини. У сонячні дні вода у верхній течії набуває специфічного, глибокого синювато-сріблястого відтінку.
Чисті води річки беруть початок на схилах гори Бужора, що слугує природним водозбірником парку – збирає дощову й талу воду, яка згодом живить Синявку та інші гірські потоки. Зливаючись між собою, маленькі струмки перетворюються на гірську річку, що живить ліси, забезпечує водою рослини й тварин та створює умови для життя багатьох рідкісних видів.
Протягом тисячоліть стрімкий потік Синявки працював як природний скульптор. Разом зі своїми дрібними притоками, такими як Суха Синявка, вона пробивала шлях крізь скелі, вимиваючи м’які породи. Саме завдяки водній ерозії поруч утворилися знамениті скельні сфінкси та унікальні кам’яні фігури «Зачарованої долини».
Погляньте на течію. Кожна крапля води, яку ви бачите, розпочала свою подорож високо в Карпатах і продовжує її «Зачарованим краєм».
Затримайтеся ще на мить. Саме з таких невеликих гірських джерел починаються річки, без яких неможливе життя карпатської природи.